static-aside-menu-toggler

У місті Хоросткові 12 березня 2012 р. відбулися урочистості з нагоди 198-ї річниці від дня народження великого сина українського народу, поета, художника Тараса Шевченка. У заході взяли участь місцева влада, духовенство та громадськість міста.

Урочисте зібрання відкрила міський голова Хоросткова Ганна Олійник. У своєму виступі вона акцентувала увагу на особливому місці Великого Кобзаря в душі українського народу.

Марійська дружина Бучацької єпархії як своєрідна церковна спільнота 10 березня 2012 р. збільшилась ще на 22 члени. До неї урочисто вступили та, відповідно, прийняли обов’язки юні парафіяни с. Пишківці Бучацького деканату. Місцевий парох о. Володимир Гнилиця, як добрий пастир, увесь рік готував дітей до цього важливого кроку. Священик і діти спільно вивчали статут, мету і завдання  організації, обговорювали і планували свою діяльність на майбутнє. І, нарешті, під час великопісних реколекцій, які провадив гість парафії о. Іван Гнилиця, дітки стали повноправними членами Марійської дружини.

Духовенство, педагогічний колектив і учні Пилипчанської загальноосвітньої школи, а також звичайні миряни 10 березня тепло вітали у с. Пилипче на Борщівщині Блаженнішого кардинала УГКЦ Любомира Гузара. На запрошення місцевого навчального закладу відвідати музей свого давнього товариша – художника Якова Гніздовського Блаженніший Любомир відгукнувся з радістю.

Видатний український митець Я. Гніздовський народився і виріс у с. Пилипче. Ще з дитинства хлопець проявляв свою обдарованість. Нині багато людей у світі знають твори Я. Гніздовського, проте, як висловився кардинал Любомир, найголовнішим є те, що «він був людиною, і то дуже порядною. У моєму житті було троє людей, які вражали мене своєю порядністю, людяністю та вихованістю. Одним із тих трьох був Яків Гніздовський, з яким я знався в Канаді, а пізніше в Римі. Ви можете пишатися, що цей чоловік є вихідцем із вашого села».

В Україні пройшли Шевченківські дні. Цього року відзначили 198-ліття від дня народження духовного просвітителя і генія Тараса Шевченка та 151-у річницю від дня його смерті. У різних куточках України та в українських поселеннях за кордоном пам’ять Великого Кобзаря вшановували панахидами, мітингами та літературно-мистецькими акціями. Мітинг-реквієм відбувся вранці 10 березня і на центральному майдані Чорткова біля монументу Тарасу Шевченку. У ньому взяли участь духовенство, представники районної та міської влади, політичних та громадських організацій, різних установ, навчальних закладів і всі небайдужі до національно-духовного життя громадяни.

У Бучацькій єпархії перебувають мощі одного з найвідоміших святих минулого століття Шарбеля, чудотворця з Лівану. До них приступило багато людей, котрі молились до святителя у різних намірах, а охочі могли придбати і святе миро. Декан Товстенського деканату о. Ігор Леськів розповів, що мощі вже побували у Заліщиках, а зараз перебувають у с. Лисівці (Товстенський деканат). Біля них священик служить відповідний акафіст та мирує вірян святим миром.

У гусятинській церкві Покрови Пресвятої Богородиці відбулися триденні реколекції віднови у Святому Дусі, які провели члени спільноти ІІІ-го чину братів Францисканців: Олесь та Людмила Маргітич з Івано-Франківська.

Після цих духовних вправ переважна більшість присутніх зробила одне з найбільших відкриттів свого життя: «Господь особисто любить мене, обдаровує своєю опікою і бажає міцніше пригорнути до себе». І це відкриття направду здійснило переворот у нашому житті. Завдяки ласці Святого Духа, Який щедро сходив на зболені і стривожені душі, після Святої Сповіді і прийняття Ісуса як Господа свого життя у Святому Причасті ми раптово зрозуміли, ні, просто відчули, що наш особистий зв’язок з Господом – це двосторонні відносини. Якщо Господь так полюбив мене, що став людиною і помер за мене на хресті, і нині за посередництвом Святого Духа бажає й надалі віддавати себе мені, то і я маю обов’язок відповісти йому взаємністю – повністю довірити себе, своїх близьких, свої проблеми, радощі і турботи Ісусу. А щоб відкритись Господові, мушу раз і назавжди сказати «ні» власному егоїзму, який «підказує», що я можу самостійно вирішити ту чи іншу проблему. Також часто я роблю себе господарем свого життя, забуваючи, що є лише творінням.

Без перебільшення, життя християн в основному проходить монотонно: ми працюємо в поті чола, щоб утримувати родину, в неділю ходимо до церкви, виконуючи свій християнський обов’язок. І віра наша, по суті, дуже поверхова і традиційна, і наші знання щодо віри дуже незначні. Саме реколекційні науки, натхненні Святим Духом, відкрили нам правду про себе: наш власний егоїзм і гордість заглушують діяння Святого Духа, і тому ми не можемо чути Господнього голосу в серці, не можемо як слід прославляти Господа, не вміємо серцем молитись до Творця.