static-aside-menu-toggler

«Хочу висловити свою солідарність з молоддю, з нашими громадянами, які справді не є байдужими до долі своєї країни і активно маніфестують свою громадянську позицію». Про це заявив сьогодні, 24 листопада, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) у Римі, освячуючи відреставровану стародавню ризу для Жировицької чудотворної ікони Богородиці в храмі Святих Сергія і Вакха.

«Ми бачимо, як сотні тисяч людей у різних містах і містечках України та світу вийшли на майдани. Ми сьогодні бачили, як навіть був застосований сльозогінний газ під будинком Кабінету міністрів у Києві. Ми тут сьогодні молимося, і нашою молитвою я хочу звернутися до всіх, хто в Україні. З великою тривогою спостерігаємо за тими подіями, що відбуваються, зокрема, сьогодні, саме цього дня, цієї неділі», – зазначив Глава Церкви.

Вже тиждень чути веселий сміх дітей з особливими потребами у "Домі милосердя".  Починалося все з молитви за Божу Волю або вирішення проблем, які з часом випливали. Так створилася спільнота "Дім милосердя". Найперша болюча проблема – це діти-інваліди, діти- сироти або напівсироти. Ми часто задумуємося над цією проблемою, якщо Господь дарував таких дітей, Він хоче, щоб вони були щасливі і сприймалися іншими. Дивлячись часто на цих дітей, замислюємося, хто з нас є інвалід. Вони, чи ми - здорові і повноцінні люди? Їхня простота, дитяча щирість і ласка вражає. Приходять на думку слова із Святого Письма: "Будьте як діти, бо їхнє Царство Небесне". Щира, безпосередня радість малої дитини нагадує нам про те, що Бог завжди там, де ясніють усмішки і лунає сміх. Ці щирі дитячі серця відкривають двері до Царства Небесного. Діти відчувають цю особливу мову любові, йдуть на спілкування.

9 листопада 2013 р.Б.у храмі Успення Пресвятої Богородиці відбувся збір катехитів Пробіжнянського  деканату. Зустріч розпочалася із Божественної Літургії, яку відслужили отці деканату. Після відправи отець -декан Зеновій Пасічник звернувся до катехитів з проповіддю про важливість катехитичного служіння в наш час, яку розпочав словами Митрополита Андрея Шептицького: «Якщо не будемо вчити катехизму, діти виростуть поганами, якщо не напоминатимемо грішників, то гріхи будуть множитися, якщо не будемо вчити людей правдивої віри, то повстануть фальшиві пророки, що будуть зводити людей з правдивої дороги». Ці слова запали в душу катехитам.

Ще заздалегідь до свята Миколая мощі святого Миколая Мирликійського перебували в с. Нагірянка  для загального  почитання. Вірні брали  активну участь в Богослуженнях, які служив парох о. Р. Шлапак та сотрудник о. Д. Ненчин. Вервиці та прохальні молитви до святого Чудотворця кожного дня збирали все більше і більше  почитателів Святого Миколая. В тому числі, багато  дітей,  які приходили до свого улюбленого заступника з неба,брали активну участь у моліннях, мируванні, приймали Святі Тайни Сповіді і Причастя. Після Святої Літургії, коротенькі науки про Слово Боже застановляли вірних над вічними істинами та духовними цінностями, які практикував святий Миколай.

Християнська пам'ять не є пам’яттю злоби чи жалю, але перемінюється в молитву. На це звернув увагу Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, проповідуючи у переповненій базиліці Святої Софії в Римі у суботу, 23 листопада 2013 року, коли в Україні та по всьому світі поминають жертви Голодомору українського народу 1932-1933 років. У спільній молитві, як зазначив Глава УГКЦ, єдналася «уся наша помісна Українська Греко-Католицька Церква, адже співслужили єпископи з Канади, США, Бразилії, з європейських країн та різних митрополій і єпархій української землі», а також численні священики, які служать у Римі та Італії, і ті, які прибули на прощу з нагоди 50-ї річниці покладання мощей святого Йосафата в базиліці святого Петра. Бучацьку Єпархію на цій молитві репрезентував Правлячий Архієрей – Преосвященний Владика Дмитро Григорак, ЧСВВ. Також були присутні представники дипломатичного корпусу, зокрема, Посол України в Італії та Посли України і Польщі при Святому Престолі.

Дорогі в Христі! Цими днями ми спогадуємо 80-ту річницю великого злочину проти нашого народу –Голодомору 1932−1933 років. Українські хлібороби, які століттями плекали любов до своєї годувальниці-землі та працею рук годували цілі народи, враз самі були позбавлені хліба. В один із урожайних років, коли Господь щедро обдарував українців плодами рідної землі, цей хліб було насильно конфісковано та продано, а селян, занесених цілими селами на так звані «чорні дошки», приречено на повільну і жахливу голодну смерть.