Такими істинами були сповнені ісповідники віри Христової: архієрей Яків(Ярослав) та ієромонах Єронім Тимчук ЧСВВ.Церква, шановне духовенство і віруючі нашого краю завжди з повагою згадують цих праведників. Народились вони в с. Дуплиськах Заліщицького району, обидва пройшли шлях богословських наук та священичої діяльності.
Єронім початкову освіту здобув у сільській школі, потім навчався у Станіславівській (нині Івано-Франківській) гімназії, а згодом вступив на новіціят Чину Святого Василія Великого в Крехові. Подальші студії гуманістики й риторики, богослов’я в Лаврові, Кристонополі та Інсбруці(Австрія )- ось щаблі до написання докторської праці, яку захистив у 1933році.
Богоугодна праця в Добромилі, Кристонополі, в Лаврові, з вибухом Другої світової війни у чеських Оломоуці та Празі, пізніше у Великомостівському деканаті Перемишлянської єпархії завершилася арештом отця у 1946 році органами влади та засланням до Караганди (Казахстан). Повернувся до рідного села отець Єронім у 1955році. Однак, роботу знайшов аж у Львові,– став санітаром у бригаді «швидкої допомоги». Правда, довго на волі не затримався, бо за «недозволену діяльність» (охрещеня дитини) Жовківський районний суд виніс вердикт-три роки примусових робіт у Сколівських каменоломнях.
Після повернення на волю о. Єронім, оселившись у Коломиї, кинувся у вир душпастирської діяльності: відправляв по домах Богослужіння, хрестив дітей, сповідав, давав реколекції мирянам, сестрам-монахиням і співбратам по Чину. Однак, найбільшою заслугою його було навчання кандидатів на священиків, а також підпільних ієромонахів.
Єпископ Кир Яків, молодший брат о.Єроніма ( Ярослав), у 16 років став ченцем Бучацького монастиря отців Васильян. Потім були Крехівський монастир, духовна семінарія в Кристонополі. Рукоположений на священика у м. Ярославль (Польща) у 1943 році. Першу Святу Літургію відправив у Гошеві на Ясній Горі. Після війни о.Яків був парохом церкви Святої Покрови в м.Чорткові, але згодом, як і багато священиків УГКЦ, перебував у підпіллі, де дослужився високого сану єпископа.
Владика Яків помер у Чорткові 1988 року, а отець Єронім -1944 року в Коломиї, але обидва похоронені в Заліщиках. Символічно, що в роки, коли вони відійшли у вічність, над Україною ширився дух незалежності, свобода віросповідування, час відродження греко-католицької церкви. З тих пір цих видатних ісповідників віри Христової не забуває ані громадськість міста, ані священнослужителі краю. На їхню честь на цвинтарі, завдячуючи пожертвам родин Островерхових, збудовано каплицю. На могилах братів-священиків кожного року відправляється молебень пам’яті любові й поваги до вірних церкві і Всевишньому.
А минулого четверга до місця їх вічного спочинку прибув із Чорткова владика Дмитро ГригоракЧСВВ у супроводі священиків Івана Сензюка – настоятеля храму Покрови Пресвятої Богородиці, Ярослава Шмиглика-декана Заліщицького деканату, о В. Чверенчука – пароха церкви Царя Христа, які відправили тут поминальну службу.
Духовна година для мирян та студентів продовжилась в актовому залі Заліщицького аграрного коледжу, де всі прагнули діткнутися серцем до мудрих істин Христового вчення,яке проповідували серед людей брати Єронім та Яків.
У центрі сцени, в обрамленні вишиваних рушників, образ Ісуса Христа, а ближче до партеру –образ Зарваницької Матері Божої. На екрані портрети братів-священиків. Запалені свічки - свідченння шани і пам’яті.
На знак щирої гостинності та поваги до духовних отців, кожному з них було вручено буклети про навчальний заклад, а також книгу викладача, заступника директора коледжу, Михайла Сопилюка, яка представляє певну історичну цінність про минуле й сучасне закладу.
Високий гість, правлячий Архиєрей Бучацької єпархії УГКЦ владика Дмитро Григорак, освятив образ Пречистої і зіслав своє архиєрейське благословення на всіх учасників цієї неординарної події, цікавої події, котра ,віриться, не тільки надовго запам’ятається заліщанам, а й облагородить їх душі та серця у щоденній праці та навчанні.
Повідомила Ольга Мельник м. Заліщики
