3-4 травня 2014 року. Цього року ми жертвували цю прощу за мир у нашій Батьківщині. Кількість учасників прощі становила 103 учасники, з них - 16 велопрочан – молодь м. Бучача. Надзвичайно тішить те, що до прощі приєдналися люди різного віку: так – найстаршому учасникові  – 68 років, а наймолодшому велосипедистові виповнилося 13 років. Всіх об’єднала спільна молитва та жертва за мир в Україні.

Прочанам з перших хвилин паломництва довелося зіткнутися із вагомою перешкодою, а саме: дощовою й похмурою погодою, але після спільної молитви перед виїздом дощ повністю припинився. Божа присутність відчувалася в кожній хвилині подорожі, прочани не жалілися на здоров’я, велосипеди не виходили з ладу.

Ми дякуємо Господу та Пресвятій Богородиці за їхню опіку у цій дорозі. Також, щира подяка людям, які пожертвували свій час та працю і долучилися до приготування дуже смачної їжі для прочан. 

Надзвичайно важливим був духовний супровід священиків: о. Андрія Лемчука та о. Романа Гарасиміва, які не лише долали відстань до Зарваниці велосипедами, а й настановляли, підтримували й благословляли учасників. Зокрема, перед обідом, відбулося читання та розважання над уривком св. Письма.

Прибувши до Марійського центру, прочани зустрілися із митрополитом Василієм Семенюком, який уділив  своє благословення, а після того спільно помолилися акафіст до Зарваницької Матері Божої.

Враження від велопрощі.

«Я завжди хотів подорожувати, здавалося, що люди, які подорожують є,  певною мірою, вільні від стереотипів… Тому я опинився  на велопрощі… Вперше. Зараз я в такому захопленні від поїздки, що хотів би ще і ще продовжити свою участь у схожих паломництвах». (Ярослав)

«Я  вдруге на велопрощі і набираюся сили й енергії від молоді, яка їде поруч. Дуже радію і дякую Богу за можливість участі в таких заходах». (Петро)

«На велопрощі вперше, хочу так їздити ще». (Віктор)

«Впевнена, що наша проща – це християнський патріотичний крок, адже, найбільше, чого потребує зараз наша держава, – це молитовна підтримка». (Світлана)

«Зараз треба замислитися: відбулася проща, а  що далі? Так на цьому і зупинитися? Ні,  треба йти далі: молитися, брати участь в Св. Літургії, жити з Богом, працювати... Тоді будемо щасливі». (о. Роман)

Учасники прощі