Ваше Блаженство,
Ваші Високопреосвященства,
Всечесні отці,
Шановна громадо,

Слава Ісусу Христу!

Велика честь бути сьогодні тут біля чудотворної ікони Зарваницької Матері Божої.

Я прийшов сюди як християнин до братів-християн і як українець до братів-українців.

Думаю про нас і думаю про нашу славну і непросту українську дорогу, якою йдемо до свого храму, дорогу до нашого спільного храму, нашого спільного і особистого для кожного.

Велика сила криється у нашій українській дорозі. Великі випробування пережив наш народ і великою є його могутність, бо вона походить від глибокої, чистої і світлої віри.

Серце бачить перед собою образ ченця, образ людини, яка тут, у Зарваниці була умиротворена надією на Божу Матір.

Наш світлий народ. Це - його великий образ.

Для нас Зарваниця - джерело і ріка. Як джерело вона проходить крізь товщ землі і часу, беручи своє начало з Київської Русі. І, як ріка, творить велике українське море любові до Божої матері, єднаючись з усіма головними місцями прощ в Україні, які є Богородичними.

Це - особливий зв'язок України зі своєю небесною покровителькою. Він визначає сутність і місію нашого народу.

Випробування, яких ми зазнали, був здатен винести лиш сильний народ. І водночас важкою правдою є те, що відповідальність за наші пережиття несемо виключно ми самі і самі відповідаємо перед власною долею за кожну допущену у всій многовіковій історії помилку, кривду, поміжбратню заздрість, нещирість і засліплення.