static-aside-menu-toggler

Різдво твоє, Богородице Діво,

радість звістило всій вселенній,

з тебе бо засяяло Сонце правди –

Христос Бог наш.

Він,  розрушивши клятву,

дав благословення

і, ударемнивши смерть,

дарував нам життя вічне.   

(Тропар Різдва Богородиці, г. 4).

          Коріння празника Різдва Богородиці сягає, ймовірно, V століття. Вперше Різдво Богородиці святкували в Єрусалимі, освячуючи храм, збудований на місці купелі Витесда. Про освячення збудованої на честь Богородиці  церкви розповідають східні джерела, вони ж згадують і про будинок Йоакима й Анни, що стояв також неподалік від купелі. Церкву 614 року зруйнували перси, а 638 року – араби.

У різдві дівство зберегла ти,

в успенні світа

не оставила ти, Богородице,

Переставилася ти до життя,

бувши Матір’ю Життя.

І молитвами твоїми

ізбавляєш від смерти душі наші.

(Тропар Успення, г. 1).

Наш церковний рік не тільки багатий на різні богородичні свята, але він також ними починається і завершується. Його відкриває Різдво Пресвятої Богородиці, а завершує її славне Успення, що в наших літургійних книгах має величну назву «Успення Пресвятої славної владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії».

Преобразився Ти на горі, Христе Боже,

показавши ученикам Твоїм славу Твою,

скільки змогли.

Нехай засіяє і нам, грішним,

Світло Твоє повсякчасне,

Молитвами Богородиці,

Світлодавче, слава Тобі

(Тропар Преображення).

Назва празника, який святкуємо 19 (6) серпня, - Преображення Господнє – (означає, що через людське тіло Ісуса Христа просіяло Його Божество) наближає цей день до Богоявлення. Охрестившись, Господь Ісус об’явився світові, а у преображенні об’явив своє Божество вибраним апостолам у присутності знакових постатей Старого Завіту – Мойсея та Іллі. Незадовго перед своїми страстями Ісус свідчить про славу свого Царства, що надходить.

«Пророче і предтече пришестя Христового,

достойно звеличати тебе не в силі ми,

що з любов’ю тебе почитаємо,

бо неплідність матері

і отча безгласність розрішилися

славним і чесним твоїм різдвом –

і воплочення Сина Божого світу проповідується»

(тропар свята)

          Іван Хреститель (Іван Предтеча, Йоан Хреститель, Йоан Предтеча, Іоан Предтеча, Іоан Хреститель; євр. Йоханан бар Зехар’я – «син Захарії»; грец. Іоннес о Баптистес – «Іван Хреститель») – найбільший святий після Діви Марії. Про нього Ісус Христос казав: «Серед народжених жонами не поставав, більший від Івана Хрестителя» (Лк 7, 28). Іван Хреститель прославляється Церквою, як «янгол, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і друг Христів, і пророків печатка, і заступник старої та нової благодаті, і серед народжених пречесніший, і світлого Слова глас».

Так східних, як і західних християн єднає одна спільна мета: прославити любов Триєдиного Бога, головно Другої Божої Особи, Ісуса Христа, який приніс спасіння цілому людському родові. Мета є одна, але шляхи до цієї мети різні, згідно з ментальністю та духовно-богословськими традиціями Сходу і Заходу. Захід більше звертав і звертає увагу на людську природу Ісуса Христа та на всі ті події Його життя, які були притаманні Спасителеві як справжній людині: терпіння і смерть. Схід більше наголошує Божество Ісуса Христа і вияви цього Божества також і в земному житті Христа Господа: поява Пресвятої Тройці під час Його хрещення, преображення на Таворській горі, а головно Його світле воскресіння.

Зішестя Святого Духа. П’ятидесятниця

«І з’явилися їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Ді 2, 3-4).

Празник Зішестя Святого Духа Христова Церква святкує п’ятдесятого дня по Великодню. Грецька назва свята – Пентекосте – означає п’ятдесятий. А повна назва грецькою звучить так: «Царський празник святого п’ятдесятого дня».