Бучацька Єпархія УГКЦ Катедра Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 23-тю неділю по Зісланні Святого Духа (Лк. 8, 26-39)

Пошук

 


Designed by:
Site hosting Joomla Templates
Web hosting services
Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 23-тю неділю по Зісланні Святого Духа (Лк. 8, 26-39) Друк e-mail

Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 23-тю неділю по Зісланні Святого Духа (Лк. 8, 26-39)

«Дух той часто хапав чоловіка,
і його тоді в’язали кайданами та ланцюгами
і стерегли, та він трощив окови,
і демон гонив його по пустелях»
(Лк. 8, 29).

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Під час земного життя Ісус Христос навчав людей, звершував чуда і в середовищі людському було багато таких людей, підневолених злим духам, які мучили їх (людей) різними способами.

Сьогодні Христова Церква пропонує нам євангельську розповідь про вигнання бісів з людини; розповідь, яка міститься у восьмій главі Євангелія від Луки.

Край, до якого прибули учні з Ісусом, названо Геразинським . Ісус прибуває у Десятимістя, тобто на територію союзу десяти міст, яка містилася навпроти Галилеї . Беручи до уваги вище сказане та факт, що події мають місце в околицях Декаполісу (союз десяти грецьких міст за Йорданом), – слід розглядати історію в Лк 8:26–39, – як подію, яка мала місце в язичницькому контексті.

Христос виходить на берег навпроти Галилеї і зустрічає чоловіка, який мав бісів і не носив одежі, тобто був одержимий злими духами. Людину зображено як таку, що мешкає в гробах, тобто в місцях, пов’язаних із померлими, тим самим вказано на її становище: вона перебувала в просторі смерті .

Біси, – число яких було легіон, – витворюють також своєрідну семантичну лінію. Вони постійно мучать чоловіка: позбавляють людського вигляду, змушують жити тваринним життям – ночувати в гробах; гонять по пустинях. Якщо б Ісус не прийшов та не зцілив чоловіка, то демони вимотавши до кінця його волю, в кінцевому результаті привели б його до загибелі, – що дуже чітко видно з того, що сталося з свинями. Але найважливіше – вони бояться Ісуса, та коряться Його слову.

Злий дух виявляє свою лукаву, хитру сутність. Відповідаючи на запитання, не відповідає на нього. Він намагається приховати власне ім’я за загальним – Легіон, тобто подає назву великої групи. Але тим самим Лука вказує на інше: весь цей легіон перемогла одна особа – Ісус.

Біси намагаються не потрапити в безодню, бо це місце мертвих, а вони себе вважають живими. Ісус їх туди не посилає. Вони самі вибирають собі дорогу, яка видається їм такою, що не веде до безодні. Євангелист Лука вказує лише на свиней, хоча разом зі свинями були їх пастухи. Вказує тому, що біси бачать лише стадо свиней, яке може їх прийняти, на пастухів-людей вони претендувати не можуть. Адже Ісус наказує їм вийти з людини. Біси зробили свій вибір, він пов'язаний зі свинями, яких євреї вважали тваринами нечистими (Лев. 11, 7).

Переможеними є злі духи, котрі відступили перед владою Божого Сина. Уся руйнівна сила, з якою діяли на одержимого, виявилася тоді, коли ввійшли у велике стадо свиней: і кинулося стадо з кручі у воду та й потонуло. – Злий дух діє завжди руйнівно.

На сцену виходять власники свиней. Були це, без сумніву, язичники-погани. Біль від втрати тварин був у них більшим, ніж радість з оздоровлення біснуватого. Світ має інші мірки для духовних та матеріальних цінностей, ніж Спаситель. Місцеві жителі не наважилися прогнати Ісуса силою, але почали просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. Ісусова влада над нечистими духами не привела їх до віри. Вони радше налякалися її. Любили бо більше свиней, маєток, вигоди та добробут, ніж Господнє сильне, повновладне слово.

Дуже цікавим було ставлення тих людей до Ісуса. Попри те, що біснуватого вони боялися, все ж таки Ісуса, що зробив його безпечним для них, просили відійти від них. Диявола в біснуватому терпіли, а от Христа – ні. Просили його відійти з їхнього краю. Цілком інакше повівся той, що на власній шкурі відчув усю тиранію диявола та був звільнений з-під його влади. Він хотів залишитися з Ісусом. Але Господь сказав йому: «Вернися додому й розкажи все, що Бог зробив тобі» (Лк. 8, 39).

Святе Передання називає диявола та його ангелів ворогами людського роду й противниками спасіння. Найтяжчим випадком панування диявола над людиною є одержимість. Для звільнення людини від одержимості Церква використовує особливі молитви, які складають Чин екзорцизму – вигнання диявола. Цей Чин може звершувати тільки екзорцист – священик, поставлений на це служіння з благословення єпископа. Божественна благодать через молитву екзорциста визволяє людину з-під влади лукавого.

Одержимість трапляється за допустом Божим через грішне й нерозкаяне життя чи іншу причину, коли люди фізично або психічно узалежнюються від «підступів лукавого». Проте, здобуваючи владу над тілом і волею особи, диявол ніколи не зможе стерти образу Божого в ній, тому людина, за молитвою Церкви, завжди зможе визволитися з-під влади диявола.

Диявол не спроможне нічого творити, ані навіть не може творити так, як людина, щоб виникло щось нове. Будь-яка його дія спрямована на те, щоб – через обдурених ним людей – Божі діла псувати, деформувати, вивертати. Сам він протистоїть усьому святому. Тому стисло можемо сказати так: Бог творить, людина співтворить, а диявол спотворить.

Диявол боїться нашого Спасителя Ісуса Христа. Хоч він деколи уособлює собою навіть цілий легіон, - на наказ Христа мусить покинути людину. Ніде в Євангелії не знайдемо, щоб Ісус Христос не міг дати собі ради з дияволом.

Одного дня диявол постановив збільшити свій ефект своїх злих діянь. Він зібрав начальників департаменту і головний штаб дивізії пекельної пропаганди і реклами, аби придумати нові кампанії спокус і пасток для людей, а також нові способи, щоб знищити сенс їхнього життя.

- Скажи їм, що Бога немає, - запропонував один чорт.
Диявол буркнув:
-Я волів би щось не настільки очевидне!
-Скажи їм, що жодна з їхніх дій не має результату, - сказав другий.
Диявол похитав головою і відповів:
-Вони вже й самі так думають.
Третій запропонував:
-Скажи їм, що вони настільки віддалилися від дороги закону, що їм більше ніколи не вдасться на неї повернутися, бо люди не можуть змінитися.
Диявол сказав:
-Я вже це пробував…
Слова попросив найстарший і найхитріший з усіх чортів:
-Нехай просто вірять, що мають іще багато-багато часу…
Диявол задоволено усміхнувся:
-Це справді добра ідея!
Бруно Ферреро, 365 коротких історій для душі.

 
Бучацька Єпархія УГКЦ, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting