Бучацька Єпархія УГКЦ Катедра Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 8-му неділю по Зісланні Святого Духа (Мт. 14, 14-21)

Пошук

 


Designed by:
Site hosting Joomla Templates
Web hosting services
Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 8-му неділю по Зісланні Святого Духа (Мт. 14, 14-21) Друк e-mail

Роздуми о. д-ра Мирослава Думича  на 8-му неділю по Зісланні Святого Духа  (Мт. 14, 14-21)

«Хліб наш насущний дай нам сьогодні»
(Мт. 6, 11).

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Сьогоднішнє святе Євангеліє розповідає нам про помноження нашим Господом Ісусом Христом хліба і риби на пустинному місці. Це чудо наводиться аж 6 разів у Євангеліях: двічі в Мт 14, 14-21; 15, 32-39 і в Мр 6, 30-44; 8, 1-10; і по разу в Лк 9, 10-17 і в Ів 6, 1-13.

Люди були так захоплені проповіддю Спасителя, що зовсім не думали про земні потреби, - незчулися, як опинилися в пустельному місці, де не було поживи. Тоді апостоли, учні Ісуса Христа, просять його якось зарадити цій ситуації, щоб можна було нагодувати людей. Апостоли навіть не допускають думки, що Христос може дати людям їжу. А ще більше не сподіваються, що вони самі можуть щось дати цим людям. Саме в цій ситуації Ісус Христос каже ці знамениті слова: «Дайте ви їм їсти» (Мт 14, 16). Господь творить чудо – помножує хліби.

Ісус бере хліби, благословляє їх, підвівши очі до неба, ламає і дає учням. Все це дуже прості дії, які є частиною щоденної єврейської berakh`a над хлібом: «Благословенний, царю світу, який даєш хлібові вийти із землі» (таке формулювання вживається ще й до сьогодні). Благословляється не хліб, а Бог, який дає йому «вийти» із землі.

За єврейським звичаєм господар дому ламав хліб під час трапези і роздавав його людям. Усі сідали до столу, аби спожити свій щоденний харч. Ламання і роздавання хліба було символом, що всі за столом поділяли одне й те саме життя. Коли вони ділили той самий хліб, одну й ту ж їжу, цим виявляли свою любов одне до одного, ділячи те, що потрібне для життя.

Ісус використав цю традицію, щоб показати нам, як Він ділить з нами поживу на підтримання нашого життя у вимірах вічності.

Хліб був головною поживою для людей Старого і Нового Завіту. Хліб завжди є щоденним джерелом підтримання життя, зміцнення сил, потрібних для того, щоб упоратися із завданнями та випробуваннями на життєвому шляху. Хліб у буденному уявленні є плодом землі й праці людських рук. Чому в буденному? Та тому, що животворна сила землі дає початок хлібу завдяки Божому Провидінню. Кожне життя потребує, так би мовити, свого хліба: земне життя – хліба, вирощеного на землі; божественне життя душі, яке є вищим рівнем людського створіння, - хліба згори. Тільки один Бог не потребує хліба, бо Він дає і черпає життя із себе самого. Всяке створіння мусить здобути хліб.

Питання хліба для людства дуже важливе. Адже Господь Бог створив людину так, що дав їй, крім безсмертної душі, ще й тіло. Тіло для свого існування потребує їжі. Людина мусить сама подбати про хліб, котрий щодня споживає. Отже, люди здобувають собі свій хліб працею. Але не досить лише працювати.

Багатий селянин якось вихвалявся у корчмі перед своїми співгромадянами: «Я не молюся, а чесно працюю від ночі до ночі. Не ходжу до церкви, як це робите ви. Коли добре подбаю про своє поле, то й урожай буде щедрий. Лише погляньте на мою пшеницю, яка вона пишна. Ніхто з вас такої не має». І дійсно, мило було глянути на його пшеницю. А що його чекало восени? Не лише не мав що відвезти до млина, а ще й на сівбу мусів позичити в тих, котрим закидав, що моляться та ходять до церкви. Не раз досить сильної бурі чи граду – і нема що жати, ані молотити, ані що сіяти, ані що їсти.

«Молись і працюй!» - ось гасло, обґрунтоване довгорічним досвідом.

З одного боку, ми бачимо чудо – Ісус Христос помножує хліби. А з іншого – перед нами постає ситуація ділення, бо люди мали п’ять хлібів і дві риби й почали ділитися, давати одні одним. Як це важливо в нашому житті – вміти поділитися, дати щось комусь іншому. Господь не тільки робить чудо помноження хлібів, а й вчить ділитися, давати те, що в наших силах і змозі, - а Бог доповнить.

Вже давно відомо, що мільярд людей у світі голодує. З плином часу голодуючих не меншає, а, навпаки, більшає. Чому стільки наших братів і сестер голодує? Чи вже немає достатньо на світі достатньо хліба для людей? Ні! Егоїзм – це причина голоду не лише в родинах, а й у світі. Що більше буде в світі любові, то менше буде в ньому голоду та нестачі. Бо любов не виробляє зброї, - лише хліб. Тому мусимо молитися за збільшення любові у світі і робімо все можливе, а Бог завжди це помножить!

 
Бучацька Єпархія УГКЦ, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting