Logo

Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 14-ту неділю по Зісланні Святого Духа (Мт. 22, 1-14)

«Багато бо покликаних,
але вибраних мало»
(Мт. 22, 14).

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Сьогоднішнє Євангеліє оповідає притчу, де порівнюється Небесне Царство з весіллям, яке цар справив для свого сина. Він кличе запрошених на свято, але вони не приходять: кожен має якусь іншу справу.

Як цар із притчі послав своїх слуг покликати запрошених на весілля сина, так і всі ми покликані до участі в радості Царства. В радості, що відрізняється від тієї, яку пропонує цей світ, оскільки той, хто приймає запрошення, хто долучається до задуму Христа, інакше сприймає життя.

Радість Царства, до якого ми покликані, багаті й бідні, здорові і хворі, добрі і погані – відчувають ті, хто в диві живі, відкритого на Христа вічності, вміє прийняти безмежну доброту Господа, який «учинить на оцій горі бенкет для всіх народів, бенкет, де буде ситне м'ясо… І повтирає Господь з усіх облич сльози» (Іс. 25, 6.8).

Центральна тема вчення Ісуса Христа – це Небесне Царство. Що вкладаємо в поняття «Небесне, або Боже Царство»? Найперше – це відносини між Господом і людиною. Господь Бог любить людину, хоче простити їй гріхи, прийняти за свою дитину і зробити її спадкоємцем Небесного Царства.
Зі Святого Письма випливає, що Небесне Царство можна трактувати трояко. Передовсім Царство Боже є там, де панує Господь Бог. Тут, на землі, є його перша форма – внутрішня. Це означає, що Небесне Царство є в серці людини. Людина має його в своєму серці тоді, коли перебуває в стані освячуючої благодаті.

Друга форма Божого Царства – зовнішня. Людина перебуває у спільноті, що її заснував Ісус Христос, - у Церкві. Завдання Церкви – помагати своїм членам здобувати внутрішнє Царство Боже і поширювати його.

Третя форма Небесного Царства, до котрого веде нас внутрішнє і зовнішнє Боже Царство, - це Боже Царство в Небі.

Старозавітні ізраїльтяни вважали, що відносини між людиною та Богом мають бути такі, як між нареченою та женихом, отже, відносини любові. Тому й Небесне Царство у вічності уявляли собі як весільний бенкет.

Один чоловік так казав своїй жінці: «Піди, жінко, до церкви та помолися за нас обох». А перед друзями хвалився: «Я не мушу ходити до церкви щонеділі, бо моя жінка робить це за нас обох».

Якось йому приснився сон: стоїть він разом із жінкою перед райською брамою і чекає, щоб їм відчинили і впустили їх усередину.

Нарешті брама повільно відчинилася і чоловік почув голос, звернений до жінки: «Можеш увійти за вас обох!» Жінка увійшла, а брама за нею одразу ж зачинилася.

Чоловікові стало так погано, що він аж прокинувся… Дружина не могла надивуватися, коли наступної неділі збираючись до церкви на Службу Божу, вона побачила, що чоловік уже чекає на неї: «Сьогодні я піду до церкви разом з тобою» .

Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 14-ту неділю по Зісланні Святого Духа (Мт. 22, 1-14) https://www.buchacheparchy.org.ua/ Super User
© 2021 Бучацька єпархія УГКЦ