У п’ятницю, 17 листопада, Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав відкрив на Тернопільщині меморіал пам’яті жертвам псевдособору 1946 року, який є перший і єдиний в Україні. Посвята та відкриття меморіалу пам’яті жертв псевдособору відбувся в селі Мушкатівка Борщівського району.
На заході були присутні митрополити Василь (Семенюк) і Володимир (Війтишин), владика Дмитро (Григорак), священики, голова ОДА Степан Барна, а також меценати, представники різних органів місцевої влади та мешканці села.
За словами Предстоятеля УГКЦ, ми повинні вшановувати тих, хто були жертвами цієї події, яку організувала радянська влада в часи сталінського “кровожерливого” тоталітарного режиму. Це досить важливий знак, оскільки він на цілий світ буде говорити правду про цю подію.
“Вперше в історії нашої Церкви і українського народу ми освятили меморіальний знак на честь жертв, які постраждали внаслідок Львівського псевдособору 1946 року. Чому це є така важлива подія? Насамперед, це пам’ять, яку ми сьогодні освячуємо і святкуємо. Тому що сьогодні той час, коли ми як українці та греко-католики по крупицях збираємо свою церковну і національну пам’ять. Ми мало усвідомлюємо свою тотожність та ще раз перед обличчям нових історичних викликів питаємо себе і кажемо світові ким ми є”, - зазначив Глава Церкви.
На думку Блажннішого Святослава, меморіал має про це говорити і говорити правду. “Більше того, внаслідок цієї насильницької ліквідації — цілої духовної країни, внаслідок насильницького знищення УГКЦ на її рідних землях, наша Церква ціною власної крові засвідчила те, що вона є правдива Христова Церква”, - наголосив проповідник.
Він також розповів, що тисячі священиків, монахів і монахинь, сотні тисяч вірних УГКЦ опинилися в лабетах смерті і не завагавшись готові були віддати своє життя за свою віру, Церкву та народ. Результатом цього псевдособору були десятки тисяч жертв, які є скарбом, і багатством, і нашої Церкви, і нашого народу”, - сказав Блаженніший Святослав.
Відтак очільник УГКЦ наголосив на таких гіперважливих моментах як пам’ять і прощення щодо “болючих” сторінок в історії нашого народу та нашої Церкви. “Ми згадуємо жертв Львівського псевдособору не тому, щоб комусь дорікати, чи плекати ненависть до когось. Проте ми сьогодні навіть в екуменічному діалозі повинні говорити правду. Сучасною мовою, якою спілкується Католицька Церква з цілим Православним світом, Львівський псевдособор є ніщо інше, як найбільший в історії ХХ ст. акт православного уніатизму. Що це означає? Насильно ліквідуючи, відриваючи від частини якоїсь Церкви при помочі державної влади ціною людських жертв ця Церква (тобто РПЦ, - ред.) намагається зрости у своїй кількості і майні. Таку правду потрібно говорити, щоби навіть в розумінні з Православним світом, ми все ж таки говорили правду, а це буде говорити цей пам’ятний знак. А ми пам’ятаємо, щоби прощати і лікувати рани”, - запевнив Глава Церкви.
Загалом Блаженніший Святослав наголосив, що ідея спорудження і навіть все те, що було пов’язане із втіленням цієї ідеї, не належить ані Церкві, ані органам державної влади, а громадськості; звичайним громадянам-патріотам, які знаю правду, про неї пам’ятають і цієї правди прагнуть навчати майбутні покоління.
“Те, що написано на меморіальному знакові будуватиме: нашу свідомість, нашу українську і греко-католицьку тотожність, а також буде будувати вільну і незалежну Україну. В цій Україні, де всі ми разом православні, греко-католики, протестанти будемо любити один одного, але також один одному будемо говорити правду. Не будемо цього боятися. Адже каже Христос: “Пізнайте правду і правда визволить вас”, - переконаний Предстоятель.
Крім того, Блаженніший Святослав висловив слова глибокої вдячності усім тим, хто долучився до процесу спорудити такий меморіал. “Ми просимо, щоб Воскреслий Христос прийняв у свої вічні обійми усіх тих, які постраждали внаслідок цього злочинного акту, а також всім тим, які жили для Бога, за нього віддали своє життя Господь дав вічний упокій у Небесному Царстві”, - сказав Глава УГКЦ наприкінці.
Додаток:
ДОВІДКА
Львівський псевдособор тривав з 8 по 10 березня 1946 року, не визнаний Ватиканом і скликаний у Львові згідно з планом КДБ СРСР із ліквідації Української Ггреко-Католицької Церкви, ініціативною групою у складі трьох священиків: Гавриїла Костельника, Михайла Мельника, Антонія (Пельвецького) як представників трьох єпархій Галицької митрополії: Львівської, Перемиської і Станіславської. Оскільки жодного єпископа УГКЦ на цьому соборі не було, завдяки чому. Згідно з канонічним правом, Львівський “собор” був лише неканонічним зібранням. Саме тому як УГКЦ, так і вся католицька церква, вважають це зібрання псевдособором. Згодом учасники Ініціативної групи почали «закликали українське католицьке духовенство за прикладом „політичного з'єднання України з Росією“ переходити до з'єднання з РПЦ”.
Департамент інформації УГКЦ
