Апостольського Адміністратора Бучацької Єпархії УГКЦ
о. Дмитра ГРИГОРАКА,ЧСВВ на Різдво 2010 р.Б.
Всесвітлішим і Високопреподобним Отцям,
Преподобним монахам і монахиням, дорогим Братам і Сестрам!
Час Різдва Христового спонукає християн на роздуми про значення цієї події як для людства загалом, так і для кожної людини зокрема. Це не звичайне свято, це не тільки традиція і літургійні відправи. Різдво – це унікальна, неповторна подія, яка поклала початок нової ери в історії людства, – ери, в якій Бог об’явив Себе в Ісусі Христі; в якій Творець вселенної став сином Пречистої Діви, щоб могти своїми стражданнями і смертю спасти всіх людей; ери, в якій почалося і продовжується, ведене Богом, переображення людства в нових людей у Христі.
Прийшов Бог у цей світ, як ми знаємо, несподівано і зовсім не так, як це собі уявляли люди, а зокрема Його вибраний народ: не могутнім царем, а немічним немовлям. Прийшов у світ, народившись як людина, в убогому вертепі в нічну, холодну пору. Були темінь і холод в природі, були темінь і холод в людських душах. У світі людей панував морок ідолопоклонства, холод байдужості, ненависті, егоїзму, насильства. Світ людей жив згідно законів смерті. Тому і прийшов Бог у світ, прийшло Світло у царство темряви, щоб розсіяти пітьму зла, щоб просвітити людей світлом правди і життя, щоб показати дорогу до свободи дітей Божих, до свободи, колись втраченої нашими прародичами. Прихід Господа – це початок спасіння, визволення і преображення людства.
Від часу його приходу минуло дві тисячі років. Що змінилося?
Поглянувши довкола, бачимо сумну картину: сучасний світ переповнений гріхами, можливо, в більшій мірі, ніж колись. Звичайно, сьогодні заборонено вбивати людей на аренах цирків, немає гладіаторських боїв, офіційно заборонене рабство і т. ін., але скільки десятків мільйонів людей було знищено підчас світових воєн, голодоморів, політичних репресій, в концтаборах, а скільки мільйонів дітей вбивається абортами щороку?! Мільярди людських душ щодня і щогодини отруюються розпустою і аморальністю всіма засобами масової інформації! І далі панує обман, егоїзм, насильство, корупція. Масштаби лиходіянь настільки великі, що не снились навіть Іродові – жорстокому тирану-дітовбивці.
Від усього цього можна розчаруватися і зневіритися. Чи не даремно приходив Син Божий на землю; чи, можливо, Він чомусь припинив дбати про людей, побачивши їхню безнадійну зіпсованість гріхом?! Ні, не даремно Він прийшов, і не перестав опікуватися нами наш Господь! Згадаймо, Хто є те Немовля, що лежить в яслах у Вифлеємі? Це – Месія – Господь Ісус Христос, Боголюдина! Це Слово Отця, Божий Син, «що через Нього все сталося» (Символ Віри). Слово, яким Отець створив з нічого весь видимий і невидимий світ, мільярди зірок і планет, безчисленні галактики, весь макро і мікрокосмос, створив нашу чудову планету Земля, і, як вінець всього творіння, створив людину на Свій образ і подобу. «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її;» (Бут. 1, 27). І все, що Отець створив Своїм творчим Словом, було добре: «І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре.» (Бут. 1, 31). Отже, і людина – вінець творіння, була доброю, досконалою істотою. Але прийшов час вибору і… Знаємо, що сталося: людина порушила закон життя і свого вічного щастя, який встановив Творець, і потрапила в полон зла, причому зла особового (злого духа). Зло заволоділо людиною і увійшло через неї у цей світ, сіючи руїну і смерть. Зло настільки сильно запанувало над людиною, глибоко спотворивши її, що людина сама, своїми власними силами, ніколи не змогла б вирватися з цього полону.
Але Творець не забув про Своє творіння. Коли прийшла повнота часу, Бог Сам прийшов на землю, щоб направити те, що зіпсувала людина. «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти.» (Ів. 3, 16-17). Господь наш Ісус Христос вирвав нас з кігтів злого духа, відкупивши Своїми страстями і смертю на хресті, Своїм Воскресінням Він закріпив перемогу над злом, перемігши саму смерть. Його прихід поклав початок новому світу – світу нових людей, перемінених у Христі. Відтоді існують разом, пронизуючи один одного, два різних світи людей. Люди цих світів живуть і перебувають поруч: на вулицях міст, на роботі, по-сусідству, навіть у сім’ях. Зовнішньо вони нічим не відрізняються, але живуть згідно протилежних законів: одні – згідно законів життя вічного, а інші – законів смерті. Тому й існує зло у світі, бо багато людей його вибирають, але ті, що прийняли Христа своїм Господом, поступово стають новими людьми, творячи нове людство, – стають учасниками Царства Божого, яке не має кордонів і яке є всюди, де живуть справжні християни. Саме через них Господь перемінює світ. Вони є сіллю землі. Невідомий автор ІІ століття писав: «Що у тілі душа, те у світі християни.» (Послання до Діогнета). В задумі Творця християнам відводиться незамінна роль у переміні світу: через їхні слова, діла, спосіб життя, страждання, сльози, через їхнє прощення, а навіть через їхню смерть Господь перемінює серця людей, які ще не прийняли Його. І нехай зневіра не має місця в душах християн: так, зла у світі ще багато, але процес його усунення почався з приходом Божої дитини у Вифлеємі, і цей процес незворотній. Ніщо і ніхто не може протистояти волі Божій, ніхто не зупинить здійснення Божого задуму. Хоча деколи зло може навіть отримувати тимчасові локальні перемоги там, де люди помножують важкі гріхи, не каються, де зневірюються і байдужіють, втрачаючи віру – там зло на якийсь час може перемогти. Але все-одно остаточна перемога буде за Господом (як це було не раз в історії людства і нашого народу).
Господь переможе зло. Все, що Отець задумав, – все сповниться. Для того і було мовлене Отцем Слово для світу, щоб врятувати світ, і так станеться. Бог сказав – і сталося, «Він повелів – і створилось» (Пс. 148, 5). Божа думка і Слово завжди означають дію, при чому довершену дію і те, що Творець задумав – обов’язково звершиться. Тільки нам, людям, які живемо в умовах часу і простору, реалізація його плану здається надто довготривалою, а в Бога часу нема – Він вічний. «Для Бога один день як тисяча, і тисяча – як один день» (2 Птр. 3, 8). Минають століття, тисячоліття, а Слово, що «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього» (Ів. 1,3) діє і буде діяти, поки не перемінить все у Собі.
Змінити світ – означає змінити людину. Господь, шануючи вільну волю людини, не перемінює нас без нашої згоди. Тому цей процес переміни світу, який почався і триває, безпосередньо стосується кожної людини, а особливо кожного християнина, і ставить перед кожним з нас питання. Чи ти хочеш бути учасником переображення в Господі? Чи впускаєш ти Господа в усі сфери свого особистого життя? Чи довіряєш Йому всього себе повністю і чи приймаєш Його волю як свою? Цей вибір є за кожним з нас. Вибір – це наш привілей як істот розумних і вільних, але це і наш хрест, причому – щоденний хрест. В наш час навіть людям воцерковленим, які ведуть благочестиве життя, деколи буває дуже непросто вибирати між добром (справжнім) і злом, яке сьогодні дуже вдало вміє маскуватися під добро. Є вибір, який ми робимо щодня, а бувають в житті кожної людини критичні і особливо відповідальні моменти, коли від вибору в цю хвилину залежить її майбутнє, доля її рідних і близьких, доля народу. Як не помилитися, щоб не зробити фатальної помилки? Тут надзвичайно важливо навчитися чути голос Господа, який говорить різними способами, в першу чергу через Церкву, через слова Св. Письма, через обставини життя, через голос нашого сумління, підчас молитви, віддаючи себе під провід Святого Духа та ін.
Підсумовуючи, можемо сказати: Господь прийшов у світ, щоб направити те, що людина спотворила гріхом, переображуючи людство в Христі. Господь обов’язково довершить те, що задумав, але переміна кожної конкретної людини залежить від її власного вибору. Щоб задум Провидіння у повноті здійснився в житті окремої людини, необхідно, щоб нею був зроблений правильний вибір в напрямку волі Божої.
Але як важко вибрати в наш час! Особливістю нашого сьогодення є шалений щоденний моральний і психологічний тиск з боку світу, який силоміць нав’язує нехристиянський спосіб мислення і життя. Сучасний світ дозволяє християнам молитися і виконувати релігійні обряди скільки завгодно, але жити змушує (і то досить жорстоко) згідно своїх законів. Сьогодні дуже непросто робити вибір на користь Бога і нелегко бути християнином у повсякденному житті. Тому, як завжди в усі часи історії Церкви, християнам сьогодні треба по-геройськи відстоювати своє право бути християнами завжди і всюди. Бо саме в способі нашого життя виявляється, чи ми насправді прийняли Христа. Кредом життя християнина в наш час можуть бути наступні слова матері Терези з Калькутти – великої християнки нашого часу:
Люди є нераціональні, нелогічні, егоїстичні; неважливо – люби їх.
Якщо будеш чинити добро, тобі припишуть скриті егоїстичні цілі; неважливо – чини добро.
Якщо будеш реалізувати свою мету, зустрінеш фальшивих друзів і явних ворогів; неважливо – реалізуй її.
Добро, яке зреалізуєш, швидко забудуть; неважливо – роби добро.
Лагідність і щирість зроблять тебе легко вразливим; неважливо – будь щирим і лагідним.
Те, що ти будував роками, може бути знищене в одній хвилині; неважливо – будуй.
Якщо допоможеш людям, будуть нарікати; неважливо – допомагай їм.
Якщо навіть віддаш світові всього себе, у відповідь отримаєш удар; неважливо – віддавай всього себе.
Щиросердечно вітаю все духовенство і вірних Бучацької єпархії з Різдвом Господа нашого Ісуса Христа. Бажаю всім миру, любові, здоров’я, радості, щастя і щедрих Божих дарів, пам’ятаючи, що дуже часто мир, любов, радість, щастя Господь посилає нашим ближнім через нас.
Христос Рождається!
Славімо Його!
о. Дмитро Григорак, ЧСВВ
Апостольський Адміністратор