З 11 по 13 листопада 2016 р. Б. в Марійському Центрі с. Зарваниця відбулися перші реколекції спільноти «Подружні зустрічі» Чортківського осередку. Духівниками були о. Іван Микитюк з собору Петра і Павла в Чорткові та о. Микола Медюх з с. Зарваниці. Вперше в історії таких реколекцій аніматори були відразу з трьох осередків: зі Львова – Зеновій та Віра Кузимків, які є всеукраїнськими лідерами, Богдан і Оля Чайківські – лідери Тернопільського осередку і звичайно аніматори Чортківського осередку - Володя і Іра Григораш та Руслан і Таня Андрухови.
Тематика реколекцій звісно є складена заздалегідь згідно плану, але головним реколектантом завжди є сам Господь і під покровом Зарваницької Матері Божої такі зібрання завжди проходять по особливому. Потрібно було тільки відгукнутися на запрошення і прийти на гостину, яку напоготовив сам Господь в «апартаментах» Своєї Матері та напитися води живої з чудотворного джерела і чудо себе не заставило чекати.
Для того, щоб частково передати атмосферу неймовірної благодаті, яка панувала там, хочемо процитувати слова учасників:
«Ми жили і ніби все було гаразд, але після прослуханих реколекцій зрозуміли, що потрібно багато чого змінити в своїх стосунках та у відносинах з дітьми»;
«…я б хотіла, щоб мої батьки були тут, попри біль ми не помічаємо, що в житті є багато чого прекрасного…»;
«…я прийшла, щоб перемінився мій чоловік, а перемінилася я і це не він був не такий, а я не вміла бачити, який він є насправді, реколекції є важливі і потрібні…»;
«в пам’яті відновилися бурхливі юнацькі почуття, ніби щось прорвало…моє життя, як поле не оране, ще багато треба працювати…»;
«спільнота, - це багато людей, які працюють в одному напрямку і ти маєш можливість почерпнути багато духовної практики, а коли окремо, ти мілієш в своїх почуттях, а сім’я з роками навпаки збільшується і потребує чимраз більше таких почуттів і взаєморозуміння…»;
«під час реколекцій загострилися відчуття, ніби навели різкість у фотоапараті…»;
«емоції зашкалювали, враження не можливо передати словами, хочемо, щоб наші діти сюди приїхали…»;
«я зрозумів, що поки ми збираємося жити - життя проходить, мені було важко сказати добре слово, а тут ніби прорвало – хочеться сказати кохана…»;
«коли ми себе починаємо жаліти – починається пекло, а коли жертвуємо – стаємо щасливими…»
В неділю в обідню пору, ми мали повертатися з реколекцій додому, але людина – мислить, а Бог - креслить, так було і цього разу. Виявилось, що в Господа свої плани, що до нас, Він вкрив землю пухнастим білим покривалом настільки щедро, що це перекрило усі дороги і ми опинилися немов в зимовій казці, де завжди перемагає добро. Одна з подружніх пар заявила, що вдома у них серйозні проблеми з взаєморозумінням в родині, а тут так добре та спокійно і вони думали собі, як би це було прекрасно залишитися тут ще трішки, і напевне Бог вислухав їх. Переповнені почуттям любові ми не тямилися від щастя, що можемо бути разом ще один день. Він пройшов напрочуд цікаво, ми почувалися однією щасливою родиною, мали нагоду прослухати ще дві реколекції передбачені для обговорення в малих групах, а також переглянути вечором цікавий художній фільм про життя в родині, який чудово доповнив наші зустрічі. Коли о. Микола повідомив, що дорогу розчистили, подружжя ще не хотіли роз’їжджатись по домівках.
Ми приїхали з Зарваниці окрилені почуттями і з непоборним бажанням поділитися з усіма цим відчуттям любові, миру, душевної рівноваги. Знаєте, кажуть: цінуй життя, та не живи ціною, люби усіх, та не чекай від них любові, роби добро і Бог тебе побачить, молись в хвилини, коли гірко плачеш. Сім’я – це та цеглина, якою Господь творить суспільство, і щасливим може бути лише те суспільство, яке має здорові християнські родини. Для цього і існують подружні зустрічі.
Запрошуємо усіх бажаючих щосереди в собор Петра і Павла о 1800 на спільноту «Подружні зустрічі», прийдіть і скуштуйте, який добрий Господь.
Руслан і Таня