Всесвітлішим і високопреподобним отцям, преподобним монахам і монахиням, дорогим братам і сестрам!
«Надіятись буду на Господа, і Він спасе мене:
Бо з нами Бог!»
(Велике Повечір’я Різдва Христового(Іс.8-10)).
Христос Рождається!
Дорогі у Христі! Щороку Різдво Христове входить в наше життя, змінюючи його буденність на святковий настрій, приносячи радість і мир. Урочисті святкові Богослужіння в наших храмах, родинна атмосфера святвечора, веселі колядки і вертепи щоразу знову і знову нам нагадують, що народився Божий Син, прийшов до нас Спаситель!
Ця звістка наповнює серце хвилюючою радістю і оживляє надію, адже в тій маленькій дитинці у вифлеємських яслах прийшов сам Бог до людей! А коли Бог з нами, то завжди є надія на зміни до кращого. Але Бог не лише приносить надію, а й дає можливість її зреалізувати. Так, з приходом Ісуса Христа здійснилася надія старозавітнього Божого народу. Всі пророки передвіщали прихід Месії – великого царя Ізраїля, який визволить свій народ з неволі і змінить його долю на краще. Багато століть народ чекав на сповнення Божої обітниці. Не раз зневірювався, падав у гріхи ідолопоклонства, братовбивства, ворогував між собою в міжусобних війнах, втрачав державу, потрапляв у рабство. Але Бог не відкидав свій народ: Він посилав пророків, через яких підіймав народ з упадків, зміцнював його дух, оживляв віру, укріпляв надію і провадив далі дорогою спасіння. І коли прийшла повнота часу, Бог здійснив обітницю: прийшов Месія – надія Ізраїля.
Прихід Господа поклав початок нової ери в історії людства. Господь не лише зреалізував надію Старого завіту, але й показав нові, ніколи раніше незнані, нечувано величні перспективи для людини. Божий Син відкрив людині нові неозорі захоплюючі горизонти: бути синами Божими, бути досконалими, як Отець Небесний є досконалий, а також запросив будувати і утверджувати разом з Ним Царство Боже, яке вже розпочалося з Його приходом, і в якому найвищим законом є закон любові. Він підніс вартість життя людини і її гідність до рівня найвищої цінності у світі. Господь приніс всім народам і кожній людині непохитну надію на краще життя, гідне людини як істоти, створеної на образ і подобу Божу.
Господь приніс надію, бо ми всі, все людство, є ще в дорозі до омріяних горизонтів справжнього життя. Однією з обов’язкових умов осягнення мети є відкинення ярма гріха, щоб стати людиною вільною від зла (як внутрішнього, так і зовнішнього). Раб гріха не зможе ввійти в Царство Боже. Воно є доступним тільки для вільних дітей Божих. Тому Господь, який хоче, щоб всі люди спаслися, пропонує свою допомогу і чекає нашого дозволу увійти в життя і переобразити нас, звільнивши від кайданів зла. Тільки з Його участю є сенс надіятися на краще. І саме через надію на Нього Господь рухає людину до мети.
Надія, як стан людської душі, є притаманна кожній людині. Людина живе надією на краще, складає плани на майбутнє і надіється на їхнє здійснення. Надія пробуджує життєву енергію, щоб осягнути те, що є предметом надії. У важких обставинах надія допомагає не падати духом і перемагати труднощі. Вона дає внутрішню наснагу до життя, силу для подолання перешкод. Втрачаючи надію, втрачаємо не тільки бажання боротися і перемагати труднощі, але й потяг до життя, смак життя. Тому надія є основою існування людини. Згадаймо праведного Йова, який, втративши все, надією на Бога тримався за життя і не розчарувався. Бог щедро винагороджує тих, хто завжди уповає на Нього, а особливо у безнадійних обставинах.
Надія – це сила, яка штовхає вперед, заохочує людину до руху, щоб досягти мети. Вона пробуджує як в людині, так і в народі, величезні внутрішні творчі сили.
Нам, українцям, нині, як ніколи, дуже добре знайоме почуття надії. Сьогодні вся Україна живе надією на краще майбутнє. У цей надзвичайно важливий і відповідальний час в історії нашого народу маємо бути особливо сильними духом. Сила духу нині є вирішальним фактором. Від неї залежить доля і майбутнє народу. Мусимо бути сильні духом, щоб не піддатися зневірі і страху, щоб не впасти в ненависть і помсту. Ці стани душі – не від Бога. Бути сильними духом означає плекати в собі те, що походить від Творця: замість страху – мужність, замість помсти – прощення, замість ненависті – любов. Апостол народів св. Павло навчає: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рм. 12,21). Та як досягти цього в умовах, коли зло має видиму силу і світ ним переповнений, і багато людей живуть згідно законів зла? «Для людей це неможливо, але не для Бога – для Бога все можливе» (Єванг. Лк 18,27). Різдво нам підказує і нагадує, що Син Божий прийшов у світ, щоб перемогти й усунути всяке зло. Тому вирішально важливим є скерувати свою надію на Нього. Саме через віру і надію Господь зміцнює дух людини.
В історії людства народи світу багато разів піднімалися, щоб змінити життя на краще, але тільки тоді, коли вони надіялись на Господа і діяли згідно Його волі, тільки тоді добивались справжнього покращення своєї долі. Вірити і надіятись на Господа означає жити згідно Його заповідей і Його святої волі. А це передбачає виявляти і усувати гріх і зло, не мовчати і не потурати злу, а утверджувати принципи нового життя – життя згідно Євангелії, як в особистому, так і в усіх сферах суспільного життя.
Хто уповає на Господа – ніколи не розчарується. В Ньому – спасіння і відповіді на вирішення всіх наших проблем. Тільки той народ зможе прославити Бога, перемагаючи зло добром, який завжди, і в будь-яких обставинах, зберігатиме віру і надію на Нього. «Бо Господь – Бог справедливий: щасливі всі, що надіються на Нього» (Іс. 30,18).
Господь вказує правильний шлях і провадить народи через Свою Церкву. Подібно як світло маяка вказує правильний напрям і скріплює надію на порятунок під час бурі, так Церква вказує на Христа – єдиного, на Кого можна покладати всі свої надії і Хто ніколи не розчарує: «… хто надіється на Мене, не зазнає стиду» (Іс. 49,23). Різдво Спасителя сьогодні ще раз утверджує нас у вірі, що тільки в Господі наша надія, наша сила і наше спасіння.
«Нехай же Бог надії сповнить Вас усякою радістю та миром у вірі, щоб Ви збагатились у надії, силою Святого Духа» (Рм. 15,13).
Христос Рождається! Славімо Його!
† Димитрій Григорак
Єпископ Бучацький