Послання Святішого Отця до малолітніх мігрантів та біженців Друк

Цьогорічне послання Папи Венедикта XVI на Всесвітній день мігрантів та біженців є вже п’ятим за чергою. Перше послання до мігрантів Святіший Отець проголосив у 2006 році під темою «Міграції: знак часів», наступне у 2007 році «Мігруюча родина», у 2008 «Молоді мігранти», у 2009 «Святий Павло мігрант, Апостол мігрантів». До чергового 96-го Всесвітнього дня мігрантів та біженців, який відзначатиметься 17 січня 2010 року, Святіший Отець присвячує свої роздуми, темі «Неповнолітні мігранти та біженці». Послання було оприлюднене у п’ятницю 27 листопада 2009р., під час прес-конференції у Ватиканському прес-центрі. Пропонуємо увазі читачів переклад українською мовою, здійснений Прес-службою УГКЦ в Італії.

Дорогі браття і сестри,

відзначення Всесвітнього дня мігрантів та біженців дає мені нагоду ще раз засвідчити незмінну турботу Церкви до осіб, що переживають у різний спосіб досвід еміграції. Йдеться про феномен, як я уже написав в Енцикліці «Любов у істинні», що вражає через кількість мігруючих осіб, через суспільні, економічні, політичні, культурологічні та релігійні проблематики, які він порушує, через драматичні виклики як національним спільнотам, так і спільноті інтернаціональній. Кожен мігрант є людською особистістю і тому, як такий, володіє фундаментальними правами, які повинні бути дотримані всіма і у кожній ситуації» (ч. 62). Цьогорічна тема - «Неповнолітні мігранти та біженці» порушує аспект, який християни розглядають з великою уважністю, пригадуючи застереження Христа, який на останньому суді розцінюватиме, як вчинене Йому самому все те, що було зроблене або не зроблене «хоча б одному з цих найменших» ” (пор. Мт.  25, 40.45).

А як же не бачити між «цими найменшими» також малолітніх мігрантів та біженців? Сам Христос дитиною пережив досвід мігранта, оскільки, як розповідає Євангеліє, втікаючи від погроз Ірода, був змушений шукати сховку в Єгипті разом з Йосифом і Марією  (пор. Мт. 2,14).

Якщо Конвенція Прав Дитини чітко підкреслює те, що інтереси неповнолітніх повинні завжди захищатися (пор. арт. 3), яким визнаються фундаментальні права особи на рівних із дорослими, то нажаль в реальності  не завжди так відбувається.

Насправді, в той час як в громадській думці зростає переконання в необхідності сильної та пунктуальної діяльності для захисту неповнолітніх, на ділі багато дітей залишається покинутими, які в різні способи знаходяться під ризиком експлуатації.

Про драматичні обставини, в яких вони опинилися, коментував мій вельми шанований Попередник Іван Павло ІІ в зверненні, адресованому 22 вересня 1990 Генеральному Секретарю Об’єднаних Націй, з нагоди Світової зустрічі на вищому рівні для дітей. «Я є свідком – писав він – страждальницького становища мільйонів дітей на кожному континенті. Вони є більш вразливі тому, що є менше здатними добитися почути їхній голос» (Insegnamenti XIII, 2, 1990, p. 672).

Бажаю від усього серця, щоб уціліла належна увага до малолітніх мігрантів, потребуючих такої соціальної атмосфери, яка б сприяла їхньому фізичному, культурному, духовному та моральному розвитку. Жити в іноземній країні без ефективних точок опори створює їм, особливо тим, що є залишеними опіки родини, незліченних і частих гірких трудностей та дискомфорту..

Типовий  аспект дитячої міграції складається з ситуації дітей, народжених в країнах причалу мігрантів, або ж дітей, що не живуть разом з своїми батьками мігрантами після народження, але об’єднуються з ними лише в принагідному майбутньому. Ці підростки беруть участь у двох культурах як з своїми перевагами, так і проблематиками, пов’язаними з їхньою подвійною приналежністю, та все ж таки така обставина може сприяти для експериментування багатства зустрічі та перетину між двома різними культурними традиціями. Важливо, щоб для них була надана можливість відвідування навчальних закладів, а в майбутньому і влаштування в сфері праці та щоб полегшувалась соціальна інтеграція через відповідні суспільні та формуючі структури. Не слід ніколи забувати, що юнацький вік репрезентує фундаментальний етап в формуванні людської особистості.

Специфічна категорія малолітніх є біженці, що просять притулок, втікаючи через ті чи інші причин з власних країн, в яких вони не отримують відповідного захисту. Статистика засвідчує, що їхнє число все більше зростає. Таким чином йдеться про феномен, який слід розглянути з великою уважністю та підходити до нього з координованими діями запобігання, захисту та належного притулку, так як це передбачено також Конвенцією Прав Дитини (пор. арт. 22).

Звертаюся зокрема тепер до парохій та різноманітних католицьких організацій, які будучи осіяними духом віри та милосердя, здійснюють великі зусилля для того, щоб іти на зустріч потребам цих братів та сестер. Висловлюючи вдячність за те, що вже зараз робиться з великою щедрістю, хотів би зосередити увагу всіх християн на усвідомленні соціального та пасторального виклику, пов’язаного з умовами життя неповнолітніх емігрантів та біженців. В наших серцях перегукуються слова Ісуса: «Я був чужинцем, і ви мене прийняли» (Мт. 25,35), як і головна заповідь, яку Він нам залишив: любити Господа всім серцем, всією душею та всім розумом, але в поєднанні з любов’ю до ближнього ( Мт 22. 37-39). Це спонукає нас розуміти те, що кожен наш вчинок повинен насамперед живитись вірою, підкріпленою ласкою та Божим Провидінням. В такий спосіб також притулок та солідарність, вчинені чужоземцям, особливо якщо йдеться про дітей, перевтілюється в оповіщення Євангелії солідарності. Церква його проголошує, коли відкриває свої обійми та направляє свою діяльність на те, щоб дотримувалися права мігрантів та біженців, заохочуючи відповідальних за Нації, міжнародні Організми та інституції розвивати та підтримувати корисні ініціативи на їхню підтримку. Чувай над усіма Мати Благословенна Непорочна Маріє і допоможи нам розуміти труднощі усіх тих, що знаходиться далеко від своєї батьківщини. Усім тим, що беруть участь в безмежному світі міграції та біженства, запевняю про мою молитву та від усього серця вділяю Апостольське Благословення.

З Ватикану, 16 жовтня 2009
В
ЕНЕДИКТ XVI