Бучацька Єпархія УГКЦ

Пошук

 


Designed by:
Site hosting Joomla Templates
Web hosting services
ДО ЛЮРДУ – ЯК ДО ОСТРОВА ЛЮБОВІ, НЕМОВ ДО РАЮ І ЗЕМЛІ ЧУДЕС Друк e-mail

 

Люрд… Одне слово, однак скільки духовних перлин і дивовижності криється в ньому! Протягом довгих літ воно лунало з вуст і серця мільйонів прочан: немічних і опущених, засумованих і збентежених, щасливих і духовно зрілих. Скликаючи люд з різних куточків планети, невелике французьке місто Люрд освячувало душі, кликало до покаяння, дарувало неземну насолоду відчуття особливої близькості Бога і Пресвятої Діви Марії. Хто коли-небудь прибував до цього місця, обов’язково залишав тут часточку себе, адже чудотворний Люрд є справжнім духовним магнітом, який не хоче відпускати розчуленого серця, скупаного у сльозах каяття і наповненого враженнями від миті єднання з Небесною Царицею. А ще Люрд – це країна Любові, Любові чистої, щирої, жертвенної, безкорисливої, подарованої назавжди, про яку так зворушливо говорив апостол Павло. Тут лунають різні мови: відомі й екзотичні, зрозумілі й трохи дивні, але всі люди, як не дивно, намагаються зрозуміти один одного, щоб допомогти чи просто щось підказати. І це справді вдається, адже Святий Дух створив у Люрді якусь містичну мову, яка не має назви, але кожен її знає. Без сумніву, в цьому наземному раю зло ніколи не залишало свою печать, адже тут воно руйнується силою Сповіді й Причастя. До Люрду в нього немає перепустки і ніколи не буде. У світі небагато таких місць, де панують лише добро та спокій, і триває безперервне торжество зустрічі з Ісусом.

Поринути у полон цієї країни Любові й відчути її незбагненний моральний магнетизм, а потім передати його й іншим, мали можливість понад півтора тисячі паломників з України та українських поселень у світі на Всесвітній ювілейній прощі УГКЦ до Люрду, яка тривала з 27 по 30 серпня. Цьогорічне паломництво було приурочене 150-ій річниці появлень Пресвятої Богородиці святій Бернадеті Субіру, адже у 1858 році Пані неба і землі вперше звернулась до набожної дівчинки. З поклоном до Люрдської Богоматері у свято Успіння Пречистої Діви Марії прибула і група паломників Бучацької єпархії, яку очолив її Апостольський Адміністратор Високопреподобний отець Дмитро Григорак, ЧСВВ. Сотні українських вірян 28 серпня взяли участь в урочистій Архиєрейській Святій Літургії, що відбулася у базиліці святої Вервиці. Богослужіння воєдино злучило правлячих ієрархів і священиків нашої Церкви з України та поселень на чолі з Апостольським Екзархом для українців Франції, Бенілюксу і Швейцарії Преосвященним Владикою Михаїлом Гринчишиним, а також представників римо-католицької конфесії. Базиліка св. Вервиці під час відправи на кількадесят хвилин стала істинно українською, адже переважна більшість паломників приїхала до чудотворного місця у національному строї. Дехто прихопив з собою ще й Державний Прапор. Глибокосимволічну і пишну відправу у східній традиції супроводжував милозвучний спів хору храму св. Юра зі Львова. То й не дивно, що іноземні відвідувачі базиліки на мить зупинялись і, поглинуті дивовижною богослужбовою красою, не спішили її покидати. Кожен з іноземців міг легко дізнатись, що це триває українське Богослужіння, адже перед святилищем майоріли вишивані хоругви і табличка з написом «Україна» англійською мовою. Після Святої Літургії перед входом у базиліку для душпастирів із вірними зробили величезну пам’ятну світлину. О сімнадцятій годині розпочалася процесія з Найсвятішими Тайнами, яку звикли вважати процесією хворих та людей з особливими потребами. Взагалі, особи, які терплять через недугу, з винятковою набожністю звертаються до Люрдської Богоматері. Дивовижна статистика: щороку сюди прибуває більше шестисот тисяч хворих, які проживають у спеціальних госпіталях. З ними працюють сто тисяч волонтерів з найрізноманітніших країн, допомагаючи відчути себе щасливими разом з Господом. Люди з особливими потребами також брали активну участь у процесійній міжнародній вервиці, яка розпочалася о дев’ятій вечора. Для більшості українських паломників це була нетрадиційна молитва, адже вона проводилась різними мовами, часто під супровід невластивої для східного християнства органної музики. Однак міжнародна вервиця зворушила багатьох. Вона нагадувала похід до Зарваницької святині. У руках паломників була біло-блакитна свічка як символ Богородичних шат. Її також вставляли у заздалегідь склеєний чотирикутний буклет із текстом пісень, щоправда іноземними мовами. І мелодія найголовнішої пісні в Люрді є тією ж, що у Зарваниці: «Із Києва-міста». Тому паломники вміло разом із отцем Дмитром співали латинський приспів: «Аве, Марія». Група прочан Бучацької єпархії, завдяки брату Глібу з Улашківського монастиря, мали можливість вивчити україномовний варіант Люрдської пісні ще задовго до приїзду в чудотворне місце. Під час молитви на вервиці кожна група паломників зі світових країн йшла у довжелезній процесії або з прапором своєї держави, або з назвою християнської спільноти, чи ще з іншим написом чи атрибутом. Тисячі вірян із запаленими свічками в обіймах вечірньої прохолоди разом із духмяним ароматом Піренеїв перетворювали Люрд на вогненне море. Українські паломники у поході, правду кажучи, були чи не найколоритнішими. Кілька жовто-блакитних стягів, хоругви, вишиванки виділяли Україну як істинно християнську державу, а кожен українець, гордо йдучи під полотном рідних барв, переживав час молитовної й патріотичної екстази. Крім цього, під час вервиці кілька разів пролунала й молитва українською мовою. Паломники Бучацької єпархії молились міжнародну вервицю двічі, обходячи у процесії першого дня Грот, де з’явилась Діва Марія, а другого – площу перед базилікою.

 

У п’ятницю, 29 серпня, раннього ранку біля Гроти відбулася Архиєрейська Свята Літургія. Після неї паломники молились на Хресній дорозі, яка починається біля підніжжя гори і закінчується на вершині. Використовуючи вільний час, прочани відвідували місця, пов’язані з життям та служінням святої Бернадети, йдучи так званою «ювілейною дорогою». Біло-блакитна емблема прощі і синя лінія впевнено вела паломників тротуарами і площами до чотирьох важливих об’єктів: парафіяльного костьолу, в якому знаходиться хрестильниця, де була охрещена Бернадета, будинку, в кімнатах якого мешкала родина Субіру, брами св. Михаїла, аркади з мозаїчними іконами і Гроти та ораторію при лікарні, де дівчинка прийняла Перше Причастя. Відвідавши ці місця, на спеціальній нашийній пам’ятці паломника приклеювали символічні наклейки, що відображали відвідини чотирьох об’єктів.   

Паломницькі Богослужіння відбувались також у греко-католицькій церкві Успіння Пресвятої Богородиці, якій недавно виповнилось 25 років. Суботнього дня, 30 серпня, українські Владики і священики відслужили там Святу Літургію. Після неї відбувся чин освячення релігійної атрибутики, придбаної прочанами, і окроплення мирян освяченою водою.  

Українські паломники, жертвуючи сном і споживанням їжі, кілька годин проводили біля купальні та Гроти, аби потрапити до них, щоб оздоровитись і тілесно, і духовно, отримати особливу благодать і ласки з цих цілющих місць, торкнутись скелі, в якій колись перебувала Діва Марія і свята Бернадета, та духовними очима побачити навіть чудо. Кожен намагався набрати якомога більше Люрдської води, щоб використовувати її вже вдома на власні потреби і ділитись з іншими. 

На жаль, після прощі дивовижний острів християнської Любові довелось покидати. Від’їжджаючи з Люрду, підсвідомо здавалось, ніби ти щось тут забув, але не знаєш, де його знайти і що це. Невеличкий теплий дощ додав трохи смутку й відчуття ностальгії, адже для декого відвідини цього дивовижного місця лише раз на життя. Три дні паломництва збігли, наче три години. Однак навіть за цей короткий час Люрдська святиня зачарувала серце і не спішила відпускати від свого духовного магнітного кола. Відірватись було справді складно. Але автобус і далека подорож чекали. Сьогодні, переглядаючи світлини, пам’ятний знак із наклейками, споживаючи цілющу воду та ділячись із пережитими враженнями, брак духовної пульсації тієї землі Любові так відчутний! Повернувшись у рідне місто, пірнувши у ритм буденності, починаєш знову спостерігати, як триває боротьба добра зі злом, і як гріх зі спокусами чигають за кожним поворотом життя. А ще зовсім недавно ти перебував наче у раю і впивався вічним духовним блаженством! Ох, якби можна було залишити душу в Люрді!

Віталій Затильний

 
Бучацька Єпархія УГКЦ, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting